Вже друга за лiком проходить зима,
як когось у серцi моєму нема,
я знову i знову лишаюсь сама,
i знов на папір викладаю слова:
"Що зимно надворi - важливiсть легка,
що сумно у домi - провина тяжка."
Поїхати б звiдси, чхурнуть хоч за два
розтовчених роки, де буду жива.