Я позбавлюсь цього кохання –
є кохання й таке, на жаль...
У минулому без вагання
я залишу любов-печаль,
я зізнання свої залишу,
як змарнілий букет троянд.
І ніщо не примусить вірші
написать: вірш в неволі – яд...
Так потрібно – помимо волі,
із зусиллям, із болем – геть...
І звільняюсь навік з тим болем,
бо в неволі я – не поет...