Декабрь обманул куст дремавшей сирени
Своим неожиданным странным теплом,
Как будто бы лета прошедшего тени
Коснулись дыханием или крылом.
Набухшие почки с дождем целовались,
С декабрьским дождем - поцелуи как мед.
Дрожали от страсти, но не распускались,
Их панцирем ночью укрыл тонкий лед.
До Нового года осталась неделя…
Боюсь вам довериться словно сирень,
Вдруг чувства пройдут к тополиной метели,
Оставив на память тоску и мигрень.
Тепло ваших рук – летним ливнем по коже.
Как долго ждала я декабрь! жизнь ли, год?…
Тем встреча случайная эта дороже,
И голову кружит судьбы поворот.
Перевод Валентины Лысич
Бузок, що дрімав, грудень ввів у оману
Своїм несподіваним дивним теплом.
Мов літа минулого, тіні, в нірвану
Ввірвались диханням своїм чи крилом.
Набряклі бруньки із дощем цілувались,
З грудневим дощем – поцілунки як мед.
Дрижали від пристрасті, не розпускались,
Бо панцир міций – льодяний зимній плед.
До Нового року лишився лиш тиждень...
Боюсь Вам довіритись, мов той бузок.
А раптом зазна тополиних засніжень
Жадане кохання, лишившись казок?
Тепло Ваших рук – ливнем літнім по тілу.
Чекала життя ціле грудень, чи рік?..
Ціную я зустріч ось цю запізнілу,
Бо долі назад повернувся потік.