1.
круки
крали тишу
орди сонця
сніг
скоро тіні спишуть
з голови
до ніг
2.
усміхнися
можеш
навіть через біль
ти
на Нього схожий
Богу ж далебі
треба усміхатись
і нести хрести
і не нарікати
може ти
не з тих
треба більше віри
менше метушні
не все чорне
діри
не все біле
сніг
3.
ще
не зарікався
і не нарікав
прикро
що не знався
добре
що не крав
я
твої світила
і човни думок
в ніжнім слові
мила
білий світ замовк
чорного
не треба
чорний
туш для вій
і для змиву
неба
в творчій голові
4.
годі
люди
годі
вішати собі
не для шиї
гордість
не на часі
спіх
ситим
орденами
видають пайки
храми
ще не брами
світлий
то який
світлий
то з душею
легшою за тінь
певно
не з моєю
бо моя
в куті
бо моя
в покуті
за прожитий день
за словесну сутінь
і піке
в ніде
5.
я не помилюся
чи туди дзвінок
просто помолюся
за усіх жінок
що світи ростили
злагоду
і щем
дай їм Боже
сили
і банальне
ще
дай
не розлюбити
серце
вберегти
кров
у тих молитвах
вічності мотив
6.
це життя
на згадку
потойбічним
нам
там
нема початку
тиші
множина
там весна не вміє
плакати дощем
літечко
не сіє
осінь
не тече
руки не холонуть
бо немає рук
і зима
не стогне
від проталин-мук
мухами
сніжинки
вуха
лопухи
ач
нема чужинців
і кутів
глухих
не знайти відради
ради
і біди
просто день
лампада
де згораєш
ти
7.
що там протікає
часом
і віршем
кожне слово
каїн
кожна хвиля
щем
світом відболіти
тихо відійти
місце
ненагріте
клітка пустоти
овид
недалекий
неоглядна
цвіль
хто казав
що легко
відпускати біль
8.
кину світла трохи
із еНЗе свого
пару добрих вдохів
на одне ого
ля
для камертону
серденьку
батут
може
без драконів
обійдемось
тут
захворієм хором
лю
на брудершафт
поцілунків
море
і без п’ят
душа
6 Грудня, 2018