cuando falta tanto para las lagrimas
cuando falta tanto para las lagrimas
la luz de Dios
enciende
este silencio desnudo por la luna
al cual el alma
aun no dolorida esta acostumbrada
metete de cabeza
ama
y las lagrimas seran mas tarde
las derramaran sin peticion
encenderan la separacion
como se enciende el cielo
con los relampagos
y no sera para el corazon
dolor
ni latido
solo los recuerdos pecaminosos
con los cuales no podras dormir
solo el camino
nublado por enganarse a si mismo
en el paso siguiente
y no se ve
donde puede caer la luz
alli no crece la hierba
que te alucinara
entrelazando la felicidad
en la corona de espinas
alli muere la esperanza –
da a luz el frio
del cual el agua resucita
en los copos de nieve
y la vida dibuja desconsuelo
en circulos
que se estan dispersando por el viento
buscando paradas
pero no hay refugio
en la imaginacion pobre
decir que muchas fuerzas estan perdidas
es decir poco
pero ya el entreacto esta anunciado
en el espectaculo del dolor
las alas de un instante estan cortando
en un cuarto blanco
27 de Enero de 2017
коли так мало на сльози
коли так мало на сльози
Божого світла
увімкни
цю оголену місяцем тишу
до якої душа
ще незболена звикла
і купайся
кохайся
а сльози – пізніше
без прохання нахлинуть
запалять розлуку
так запалюють небо
стрімкі бликавиці
і не стане для серця
ні бою
ні стуку
тільки спогади грішні
з якими не спиться
тільки шлях
затуманений самообманом
далі крок
і не видно
куди світлу впасти
там трава не росте
що тебе одурманить
у терновий вінок
уплітаючи щастя
там вмирає надія –
народжує холод
від якого вода воскресає
в сніжинках
і життя вимальовує відчай
у колах
що розносяться вітром
шукають зупинки
та притулку не створено
в бідній уяві
сил багато розгублено
мало сказати
та антракт оголошено
в болю виставі
миті крила обрублено
в білій палаті
27 Січня, 2017
http://www.stihi.ru/2017/01/28/1901