Рожеве слоненя! Казка
Ільїна Світлана
Колись рожеве слоненятко
Дізнався, що він інший, як усі.
Він був таким, як жабенятко.
Не мав він знати о собі!
Зростав, не помічая навіть,
Нема ж рожевих слоненят!
Слону образливо розкажуть!
Це важко чути від малят!
Шукати фарбу став відразу!
Щоб колір був як всі слони!
Батьки любили, без наказу!
А друзі дражнять. Пустуни!
Так, слон знайшов чудову фарбу.
Просив пофарбувати тата він,
Змінивши колір, затанцює самбу.
Батьки зраділи як і їхній син.
- Тепер такий же, як усі!
Подумав слон вродливий.
Все переміниться в житті!
Він більше не жахливий!
Щасливий тиждень цей пройшов.
Та не чекали, дощ пішов,
А колір змився. Слон дрожав.
Став він рожевий, заридав.
Слоненята дуже розсміялись,
Що пофарбований цей слон.
Дражнили дуже і знущались.
А слон слонихи чує стон.
Слониха лапку підвернула,
Просила допомоги у нього.
І з ним за кактус завернула,
Кого ж просить, як не його?
Він зі слонихою був щірий.
Та і почув, що він той слон,
- Якій вродливий й дуже милий!
А ніжно-рожевий, як сон!
Краса душі, завжди найкраща.
І слон цей, набагато кращій!
Чим ті слони, що ображали.
Допомогти не побажали.
Тепер вони завжди дружили.
Сміялись і цукерки їли.
Він зі слонихою здружився,
В друг друга сильно закохались.
Дорослим потім одружився,
І в них малята появлялись.
Вони сім'єю добре жили,
Та разом страхи пережили!
Напевно, треба бути собою!
І керувати долею с жагою!
Ільїна Світлана.
Зробен переклад з російської
7.12.2018р.