Люблю тебе, та це лишень верхів’я айсберга,
Мільярдна доля сфантазованих часів.
Титанікам думок вже не дістатись берега,
Давно цілують дно, а з ними й поготів
І я тону так безпорадно й дуже впевнено,
В очах твоїх незвіданих, забувши все.
Спинились миті у передчуття навернені,
Ось постріл блискавки, дописане есе…
Ти йдеш крізь мене, наче прояв аномалії,
Згортаєш у сувій примружений ноктюрн.
Ти в сни приходиш й дикий шлейф конвалії
Вплетеш розкішно в неприкриту юнь.
Торкнешся знову тіла стрічною розрадою,
Майстерно зміниш мінус холодів на плюс.
На ранок обізвешся фразою крилатою…
Лишень верхів’я айсберга - тебе люблю.
22:36, 08.12.2018 рік.
Зображення: http://edinstvennaya.ua