З неба падали зорі в розкриті долоні,
І, здавалось, попереду щастя чекає.
Ми ж не знали: кохання гірке та солоне,
Воно губить безжалісно, майже вбиває.
Зорі падали, роки текли зорепадом
Марних слів та образ, сліз гірких до світанку.
Залишатися разом, вважали ми, варто,
Та не знали, що нищим себе до останку.
Зорі згасли, а с зорями згасло кохання,
залишаючи присмак нестерпного болю.
Нас навряд чи врятують нові сподівання...
Та хіба не буває життя без любові?