Я давно вже не писав віршів про кохання,
Що з’являється у серці в перше і в останнє.
Про кохання до без тями в душу, що шпигає
Те ,коли наша свідомість від щасття співає.
Коли танчить серце в грудях від очей жаданих,
На вустах медових безліч поцілунків п’яних.
Коли тіла два спокуті у обіймах ніжних
І коли лише у думках ,про бажання грішне.
Коли здригується тіло раптом від торкання
Один,одному говорить про палке кохання.
Коли стіни відчувають все частіший подих,
Від тієї насолоди простирадла вогкі.
А коли усі ті ласки ніби-то скінчилися,
Знову чоловік та жінка міцно притулилися.
Ось таке бува кохання ,поки світ існує.
Воно душу,тіло й розум радістю турбує.
Сосєдка О.Д. 15.10.2018 р.