1.
слабне зір
літам все глибше
згустки втрат
не видно дна
я б віршів з небес
нагріб ще
не на гріб
а для вина
щоб шукалися
в нім
правди
а любов
зближала світ
і до сліз
тебе
чекав би
задушевно
візаві
2.
млосно так
у щось вливатись
марш-кидками
до судин
ось він світ
думок екватор
і словесний карантин
здриг
то полюс кругозорить
наче з каменю
вода
сколихне
уяву хвору
ось вам віжки
їде дах
3.
ми зустрілися
думками
два розгублених
але
у одного
в серці
камінь
а у іншого
стилет
до самісінького
ранку
рахували
круків
й ґав
те
що з каменем
дві склянки
залпом випило обав
свячений стилет
напевно
бо
у іншого але
в голові гуляла
ревність
бита дама
королем
4.
тінь
це небажання
світла
день
це передишка
тьми
знаєш
я б літав
на мітлах
поки б
не зустрілись
ми
дивним серцем
низько
віражами
ледь торкаючись
до клапанів
і стін
оминаючи
гадюк
і камінь
що з роками
облачився
в сплін
але ти
вже засвітилась
щось
вигадливе несла
що ж безсноння
нате крила
я
той човен
без весла
5.
відкопав я фотку
вчора
викопаний
боже мій
викупаний
в світлі
в шторах
в давнім ательє
"світ мрій"
кажуть
що на батька
схожий
цей теперішній
не той
колись
у молодшого
не очі
ножик
він здається
довго не моливсь
в нього
є ще кучері
і вуса
у кишені
хусточка
й ключі
і відкритий світ
без слів
і курсу
та зелений янгол
на плечі
в тому давньому
живі ще
тато
друг дитинства
сто сердег
що знав
він безгрішний
та на час
багатий
і не будить зранку
чужина
6.
хто там серцем
ходить
світла просить
може
то не серце
а ломбард
може то воно
під храма косить
і життя сприймає
ніби жарт
скільки недовіри
стільки ж може
стільки ж
світу білого
без крил
то мій день блукає
бо негожий
і руки благає
для перил
для отих
які ведуть високо
де сходинами
мій власний вдих
де мізерна є
важливість кроку
й радості
із чистої води
10 Грудня, 2018