Уявіть безкрайнє поле,
Хміль п’янкий ,рослинний.
У степу стоїть тополя,
Випадок то дивний.
Занесло колись насіння
З півдня суховієм
І тепер вона єдине
В полі тім спасіння.
Уявіть ,як в тому полі
Зморені під спекою
В холодочку від тополі,
Наче під смерекою.
Вітер буде шепотіти
В хорі із пташками,
Хилитати дикі квіти
Разом із жуками.
За посадкою десь чути ,
Як мичить корова.
Так приємно відпочити
Під листви короною.
Гарна виросла тополя,
Дика ,від насіння.
Одинока серед поля.
Для людей спасіння.
Сосєдка О.Д. 27.10.2018 р.