1.
від стіни
до стіни
погоріла сутінь
із вином
без вини
ми
одне
по суті
то бентежний майдан
то
відкритий космос
ми ріка
не Йордан
а потоки млості
ми руїна обав
і межі
фіаско
тане мед
на губах
бо хмеліє
казка
та
не знати
коли
час лелек покличе
щоб життя принесли
так
як птаху
личить
2.
камбала кабали
залягла
на серці
бо вона
то
не лин
а душа
інерцій
і
не видно її
вся
у колір стуку
тихо
спогади їсть
у піску
розлуки
ні гачки
ані сіть
не сташні
рибині
не трималася
сіль
на лусці
донині
бідний спогад
пливе
добре
що минає
гострі
рифи словес
з дном
що
все ковтає
3.
якби дати їй
шанс
де би захотіла
побувати душа
за кордоном
тіла
у дзвінких кандалах
мантрувати
кришна
чи волати
аллах
чи спаси
всевишіній
де би то
не була
де би
не блукала
голова
замала
серденько
нездале
калатає собі
вік
і не питає
чи живе чоловік
ачей
сновигає
4.
сто морквин
і батіг
задушевна
бричка
що там в нас
на меті
чи зірки
чи лички
чи наставлення
ком
чи лапки
на ями
чи шанельне
коко
з відтінком
Хайяма
ой мета
на меті
де мете
не мічу
довга
тягнеться тінь
білий день
калічить
5.
пагінці
бороди
то
ознака ліні
то
мій дзен
походив
мілководдям спліну
потім
ритм породив
не дитя
не боже
цей салат
з лободи
запісний
на прожув
дзен-дзелень
дзен-дзелень
світом
калатає
зуб за зуб
день у день
долі розплітає
6.
я
великий
ніхто
я
себе виношу
з голови
на місток
що єднає
пошук
повнокровних
думок
й шкандибання
клячі
бачу трюм
із трюмо
ніби там
незрячий
хто би там
не стояв
в задзеркальнім стилі
то вже точно
не я
той
якийсь
безкрилий
13 Грудня, 2018