оригинал здесь:http://www.stihi.ru/2017/12/13/2131
Не кажи, що виною є час,
Кілометри доріг, що між нами,
Є щось більше, що з'єднує нас,
Що приходить зі мріями-снами.
Не кажи, що зморило життя,
Що любові у серці вже тісно.
Я живу у зимових вітрах
І в хмарках, над тобою завислих.
Промінцем я влітаю в твій дім
І малюю на стінах лиш спокій,
Щоб радів ти життю , друже, в нім,
Хоч обняти не можеш ти поки.
Але я вже ввійшла у твій світ
Міріадами сонячних вражень.
Ти торкнись - принесло мій привіт
Синє небо і щось тобі каже:
Що без мене вже думи не ті
І без мене не ті сподівання...
Подарую слова ці прості -
Хай запалюють в серці кохання.
Зазвучать вони піснею знов,
І відчалять жалі всі, і болі.
Я кажу, що дарую любов,
А не любиш – тебе не зневолю.
Перевод Ладомира Михайлова
Нет, не время виною у нас,
Километры дорог, что меж нами.
Что-то есть поважнее сейчас,
Что приходит с мечтами и снами.
Не скажи, что в других ты мирах,
В сердце тесно уже от любви.
Жизнь моя вся на зимних ветрах,
Вслед за тучками не уплыви.
Я лучом проникаю в твой дом,
Тишину и покой я рисую.
Ты счастливым мне видишься в нём,
Не прими же меня за чужую.
Я проникла к тебе, я твой свет
С мириадами тёплых решений.
Прикоснись, вот тебе мой привет
Яркий, нежный без всяких сомнений.
Без меня уже мысли не те,
Без меня и не те ожиданья.
Вывожу я слова на листе,
Чтоб не знать никогда расставанья.
Зазвучат они песнею вновь,
Прочь отчалят все жалости, боли.
Говорю, что дарю я любовь,
А не любишь - не стану неволить.