Небо сипле срібними сніжинками,
казковими пір'їнками.
Вони падають на повії,ніс, губи...
У мріях бачу свого єдиного,
ще чубатого, щасливого.
Чому Доля не хоче нас з'єднати,
важко їй з нами ладнати.
Я зараз, як легка здобич,
навіть для не полювальника зі стажем.
Грою Долі це інакше не назвеш,
вона з почуттів та міркувань
робить флєш роял.
У війни своя печатка.
Бог вміє шуткувати з нашого життя,
прагне , щоб була вічна боротьба
за щирі почуття.
Від душевного болю ніби
по-стіні сповзаю...
Хоча і кажуть,що темна ніч перед ранком,
та я вже не вірю цим обіцянкам.
Хоча моя боротьба за життя
не має зупину, все ж чекаю
на щасливу днину.