Из Анатолия Перервы
***
А хата валится, хоть мы и ни при чём.
…Плач домового смолкнет постепенно.
И потолок не удержать плечом,
Не подпереть воспоминаньем стену.
Вот подоконник, фото: из-под век –
Счастливый взгляд, и чуточку тревожный…
Как быстро хаты отживают век,
Когда у них – фундамент ненадёжный.
Снег прошлогодний в печь отправь пылать,
Пыль с зеркала сотри на шифоньере.
…Но, что б ты не пыталась предпринять, –
Судьба войдёт навряд ли в эти двери.
Перевод с украинского
Анатолій Перевра (1949-2018)
***
А хата валиться, і повниться плачем
Домовика, що в ній живе постійно.
І сволок не підважити плечем,
І не підперти спогадами стіну.
На підвіконні фотознімок: ти –
Щасливий погляд з під шнурочків-брівок…
Як швидко відживають вік хати,
Коли у них – непевний підмурівок.
Торішнім снігом грубу розтопи
І вимети з кутків сміття незриме.
...Але не зможеш, що там не роби,
Зустріти власну долю за дверима.