***

Зимова історія...

Я узрів холодну Зиму - жінкою земною
Яка втомилась з вітром вже одна
Мороз і Вітер вона звабить за собою
Снігопад розбурхає сама

Всі дерева в Зиму задубіли
Вже вкутались в глибокий сон  поля
Міста і села наші від снігу стали білі
Сади, ліси, стежини і на полях рілля

Немов безлюдне вимерло село
Тільки по одинці собаки завивають
Від морозу й вітру щелепи звело
А навкруги сніги вічні лежать не тають

Людей Зима дурманить, навіває сон
День сам по собі швидко проходить
Розмістилась на деревах голих зграя ворон
Зорею вечір наступає, ніч приходить

В сніжної Зими є святкові новорічні дні
Всі ми знаємо, що буденність сіра без кінця і краю
Нас манять Новий Рік, Різдво, бенгальські вогні
Усіх сіра буденність випробовує, з'їдає

Знаю, на Різдво Христове співають Небеса
Відчуваю душою грішною і серцем Божу Благодать
Літургія і церковний спів-це така краса
Народ грішний радіє, співають Ангели святі і Рать