***
За обиды, неверье… – не мсти.
Грусть печалью объятий ласкает.
Заклинает любовь: «Отпусти,
Так, как ветка листок отпускает…»
Словно раненному – уползти
Долг не даст от огня ли, от стали…
Заклинает любовь: «Отпусти,
Как стрела тетиву отпускает…»
В твоём взгляде – холодные льды,
В свете солнца – слезинки хрустальны.
Заклинает любовь: «Отпусти,
Так, как волны Донец отпускает…»
Что с землёй не разлучен – прости,
И, что пылкое сердце – не камень…
Заклинает любовь: «Отпусти,
Так, как душу Господь отпускает…»
Перевод с украинского
Анатолій Перерва (1949-2018)
***
Ні образи. Ні віри. Ні мсти.
Тільки туги обійми ласкаві.
І прохає любов: «Відпусти,
Так, як гілка листок відпускає…»
Мов пораненому – відповзти
Від вогню, його злого оскалу…
І прохає любов: «Відпусти,
як стрілу – тятива відпускає…»
в твоїм погляді – сині льоди,
а від сонця – лиш зблиски останні.
Що живу, ще на світі – прости,
І що серце у грудях – не камінь…
І прохає любов: «Відпусти,
Так, як хвилю Дінець відпускає…»
І прохає любов: «Відпусти,
Так, як душу Господь відпускає…»