Жив китаєць дєсь в Китаї, там родився, там і ріс.
Діда в нього Хуєм звали, ставив голки , сіяв рис .
І дитину так назвали на китайський на манер:
***- китайське жовтенятко, ***- китайський піонер.
Виріс хлопець , нумо вчитись, до Одеси в трюмі пер,
А фамілія ж по діду : *** так *** і що ж тепер...
Вжє як рівний між студентів *** стоїть чи пак сидить
І запитує у хворих "Вам x...йово? Де болить?"
Добре вчився на відмінно всі екзамени на п"ять.
Час настав і до диплому , але що ж туди вписать?
І пішла війна за діда, смерть без перемирія...
Суд в Одесі визначає : ***- така фамілія.
Відділ кадрів здивувався, тільки лиш диплом відкрив.
Алє ж *** лікує краще всяких інших лікарів.
І в народі не пліткарство, скаже кожен вам малюк :
*** великий - то лікарство ,x...й маленький то матюк.
З новин : Суд м. Одеси визнав китайське пршзвище *** прізвищем.