Зима вже зробила почин,
Сніжку натрусила доволі…
Мій рідний, чудовий Тульчин,
Не хочу я іншої долі!
Улюблене місто моє,
Ти гарне і в свята, і в будні.
Я знаю минуле твоє
І подумки лину в майбутнє.
Я в тебе, мій рідний Тульчин,
У юності ще закохалась.
В житті було безліч причин
На виїзд, однак я зосталась!
Любила тульчинські стежки,
Ходила по них стільки років!
Часи ми долали важкі
З тобою разОм крок за кроком.
Моя Батьківщина малА,
Для мене – найбільша у світі,
Я тут свою долю знайшла,
Навчилась любити й радіти.
Мій рідний, славетний Тульчин!
В тобі – мого роду коріння,
Ти маєш багато перлин
Від Бога й людського творіння!
Історії славної хід
Зробив тебе знаним у світі,
У тебе – високий політ
І розквіт твій нині – в зеніті!
Можливо, є кращі міста,
Сучасні маленькі містечка,
Та логіка серця – проста:
Найкращим є рідне гніздечко!
У злагоді й мирі квітуй,
Прекрасне, улюблене місто!
В щасливе майбутнє крокуй
Упевненно і урочИсто!