Жити в натовпі - це все одно, що жити серед напівмерців,
про яких тобі відомо лиш те, що вони не померли.
Краще жити серед думок, машин, дерев, горобців
і десятка друзів, чи сотні, якщо тобі так вже поперло.
Взагалі, якщо у людини в голові занадто багато людей,
це означає, що вона живе, як вівця в бекаючій отарі,
і не бачить різноманіття світу, в якому носіями ідей
є не монстри хмар, а пунктирні рухи краплинок у хмарі.
Тож і справжня історія – це не імператори, гладіатори, Рим,
перший, другий, третій, не пульсуючі людські купи,
а череда хлопчаків-ньютонів, на порозі між новим і старим
думаючих про те, що усім натовпам було, є і буде до дупи.
19.12.2018
Подстрочник.
Жить в толпе - это все равно, что жить среди полумертвецов,
про которых тебе известно лишь то, что они не умерли.
Лучше жить среди мыслей, машин, деревьев, воробьев
и десятка друзей, или сотни, если тебе уж так пофартило.
Вообще, если у человека в голове слишком много человеков,
это означает,что он живет, как овца в блеющей отаре,
и не видит разнообразия мира, в котором носителями идей
являются не монстры туч, а пунктирные движения капелек в туче.
Поэтому и настоящая история - это не императоры, гладиаторы, Рим,
первый, второй, третий, не пульсирующие людские кучи,
а череда хлопцев-ньютонов, на пороге меж новым и старым
думающих о том, что всем толпам было, есть и будет до задницы.