Крила Музи вкрилися інієм,
По коліна в снігу ноги босії,
Вітер грається сивими косами,
В замороженій арфі гуде.
Вуста стали німими і синіми,
В очах мука кригою скована,
В серці пісня навіки похована:
Їй не вирватись вже із грудей.
Лиш скляніють сльози під віями,
Та намисто молитви розсипане,
Вже покрите снігами неситими,
Не знайде, не почує ніхто.
Пошматований пеплос завіями,
Біле тіло снігами посічене…
З Поревітом віднині повінчана
Крижаний одягнула хітон.
@Тетяна Жихарєва