На вокзалі - їдкий вітер,
Рветься протягом на вихід,
І на вивісці між літер
Голубів здіймає в вихор.
Там - до кас у низках черги,
Пасажири прагнуть втечі,
У обходах та маневрах
Уникають колотнечі.
Голос жінки з гучномовця
Відчеканює до букви
Розклад поїздів - розносить
Першу вістку про розлуку.
Серед хаосу й безладдя,
Тільки в довідці - спокійно.
Там, мабуть, охочим знайдуть
Відповідь прямолінійну.
Куди їхати, щоб стати
Вільним птахом й відірватись
Від маршрутів і стандартів,
Загубить координати.
До вікна бюро скрутилась
Черга знаком запитання,
Кожен мріє взяти крила -
Й відлетіти на світанні.
Та в вікні - немов орчиха,
Вимагає - хто наступний,
Й вибиває на віддиху -
Всі думки легкі й підступні.
Бо хіба можлива втеча
З пункту А до пункту Б,
Обтинає безсердечно -
Крил зітхання голубе.