Коли б був я богом дужим,
скільки міг би я владнати
доль... Не був би я байдужим.
Став би з рідних починати.
Врятувалися б сусіди,
та й - по черзі - всі краяни:
хто від горя з глузду їде,
хто від сльоз розпуки в;яне...
Я Землиці Срібній знов би
повернув колишнє Срібло,
увільнивши від жалоби.
Там навіки б щастя кріпло.
Щоб зірвалися гнилиці,
довго б владу тряс, як грушу.
Зла повисмикав би глиці.
Повернув би світу душу.
Та, на жаль свій, я - людина.
Тож куди мені до бога...
І земля моя, й родина -
без надій, у смутку, вбога.
08 квітня 2007
Великдень
Закарпаття