Перегоріла, наче стара книга,
Сама себе спаливши від нудьги.
Бо вибір був - припасти сірим пилом
Чи поміняти простір навкруги.
Поличок стелажева павутина,
Не дочекалась вільного польоту,
Ніхто не хоче витрачать години
На книжну нерозбірливу марноту.
Каркас залізний сплавлений надійно,
Упевнено підставить голі ребра,
Поличок паралель прямолінійна -
Не завжди віднаходить те, що треба.
Сторінок шурхіт - мов прозорі крила,
Що їх не всім приміряти вдається.
Кидають долу, так і не розкрившись,
І розбивають одиноке серце.
Помилка на помилці - тиснуть стіни,
Й заплутують у лабіринтах смислів,
Зійшлося марнославя слів нетлінних
З живим і молодим егоцетризмом.
Перегоріла, так і не діставшись
До верхніх стелажів - втомившись ритись,
В чужій білизні, наче в власній пастці,
Вирішуючи просто собі жити.
Перегоріла, всім не догодивши,
Померлим, що залишили свій слід
На книг монументальнім кладовищі,
Що спопелилось в гордому вогні.