Це ще не свиня - нітрохи,
А маленьке порося,
Срібні вушка, милий рохкіт,
В очах - блискіток роса.
Це азарт, що бє в копитця,
І зриває з місця в біг,
Серце хоче веселиться,
Й грається в пилу доріг.
Міряє калюж глибини -
І боліт ласкаву липкість,
І гачком від пуповини
Засікає нову швидкість.
Це чуття тепла від тілець
Ще молочних поросят,
Один в одному пригрілись,
Як компанія байстрят.
Скоро мамка - стане з місця,
Й розколошкає кубельце,
Наступаючи на тільця, -
Виском у вухах озветься.
Це бажання жить за будь-що,
Всупереч важким копитам,
Що пройшлися невидющо -
І грозились розчавити.
Це снага знайти в болоті,
Згублену навік блискітку,
Ритись кілька тижнів поспіль,
Щоб підрити свою клітку.
Як не віриться, що скоро
Чималий зросте підсвинок,
Що жирітиме в покорі
Й берегтиме власне рило.