Оригинал здесь:http://www.stihi.ru/2019/01/01/6805
А сіверко землі не допоміг –
лише скував, мов панциром, їй груди.
Та землю улестив ранковий сніг!
зраділи всі: от-от скінчиться грудень –
і підуть обертом святкові дні:
ніч новорічна, і Різдво, і святки –
і шарварок салютів, і колядки,
розмови напідпитку, не сумні,
як повелось спрадавна на віку.
Чи то є сон, чи почуттів омана –
ілюзія святам так притаманна,
як пристрасті в любові нашвидку.
Та потім буде не казковий сніг,
а не очікувана ще зупинка.
Коли скінчиться миттю цей розбіг,
життя зіб’ється набік... мов хустинка...
Перевод Ладомира Михайлова
А сиверко не смог земле помочь -
Лишь заковал, как панцирем ей груди.
А спорый снег укутывал всю ночь.
Он к празднику готовился все будни.
В круговороте праздничные дни:
И Новый год, и Рождество, и святки -
И кутерьма салютов, и колядки.
Живые разговоры, как родник,
Как повелось от прадедов, дедов.
Иль это сон, а может, чувств обманность,
Иллюзия у праздников - о, странность! -
Как страсть любви - свободна без оков.
Из сказки нам не повторится снег...
Как не зависнет нежная снежинка,
Когда мгновенно кончится разбег
И жизнь собьётся набок... как косынка...