редакция
О, яка тут пронизлива тиша…іще падолист
тільки-но як зрівнявсь із землею, снігами не вкритий…
над хатиною світло…чи спить хтось?.. чи пишеться лист,
що лише уві сні народився, та ось…недопитий
залишився у ньому стривожений тишею біль…
і, неначе в лабети потрапив, шкребтись буде в серці…
я, зізнаюсь, бажала б листа написати тобі
саме тут, де в повільнім душа почувається герці…
де сніги не накрили подушкою решту чуття,
що іще зачаїлись в мені, не подолані віком…
як важливо, повір, зберегти до межі забуття
те, що жінці завжди важливіше за спокій, за ліки
Авторский перевод с украинского::
Как пронзительна тут тишина, где вот-вот листопад
нынче землю устлал, мягким снегом пока не укрытый…
над крылечком фонарь…спит ли кто иль письмо наугад –
что явилось во сне, продолжает…да вот, недопитым
остаётся осадок из боли…пробелы в судьбе,
словно в нети попали, скрестись будут лапкою в сердце…
признаюсь, я желала б письмо написать здесь тебе,
где природа не примет предавшего честь иноверца…
чтоб под снежным покровом душа не остыла моя,
и ни век, и ни возраст в ней не одолели такое…
что так важно, поверь...сохранить, от любви не тая,
что для женщины каждой важнее лекарств и покоя…
…………………...............
…Палим листям два роки тут землю вкривав падолист…
новорічні свята не стрічали у сніжнім полоні…
а на третьому за три доби налетів дикий свист –
передвістям зімкнулись мої і й Сніговія долоні…
от автора на русском:
…Года два на бесснежную землю ложился лишь лист,
новый год не встречала и я, от заснежья хмелея...
а на третьем году за три дня налетел дикий свист –
и предвестьем ладони коснулись чела Снеговея…
29.12.2016 – 03.01.2019, коллаж мой
Благодарна Юрию Зозуля за редакцию!!