О, як же мені пасує сьогодні червона ковдра,
Атла’сна, пухова, тепла, що тіло вкриває все…
Полинула чорним птахом, зірвалася ніч і ходу…
Вже й ранок пішов за нею… А день весь тягар несе.
То нудно бринить дзвінками, і це заважає спати…
То кавою дім дурманить, підсуне під самий ніс…
То в мозок штовхає зайве: розумні якісь цитати…
То страшно мене дратує рипінням дверних завіс…
То кличе кудись по справах… А я натягаю ковдру
На голову і ховаюсь… Немає мене, ні-ні!
Сьогодні я хочу тиші! Благаю же, день, будь добрий,
Скачи-но подалі звідси на білім своїм коні…
(06.12.18)
Перевод Риммы Батищевой:
О, как же сегодня впору мне плед мой красный любимый,
Пуховый, тёплый, атласный – меня покрывает всю…
Взлетела чёрною птицей, промчалась ноченька мимо…
И утро за нею следом… А день – в нём бремени суть:
То нудно звучит звонками и спать мне мешает сладко…
То запахом кофе дурманит, подставит под самый нос…
То в голову вдруг засунет ненужные мне цитаты…
То скрипом петель доводит, душе принося невроз…
То мне о делах напомнит… Я пледом скорей укроюсь,
Нырнув туда с головою… Здесь нету меня, нет-нет!
Сегодня прошу не трогать! Хочу тишины, покоя!
День добрый, скачи отсюда на белом своём коне…