Далеко всё, что было когда-то
И мечта за туманами грёз...
Лишь осколочки звёзд виновато
Мне мерцают, с ладошек берёз...
Облака словно, Ангела, крылья,
Взмах один - ни часов, ни минут...
Где утерян - рог изобилия?
Ищут годы, никак не найдут...
А во сне ты мне снишься отважным,
Как всегда, с непокорным вихром...
Над рекою летит змей бумажный,
Над моим ещё робким стихом...
Этот миг, что дышал чистотою,
Вспоминаю, порою до слёз...
Слава Богу, свет данный звездою,
Мне мерцает с ладошек берёз...
Перевод Валентины Лисич.
Що було колись – надто далеко.
Мрії котяться будням врозріз...
Лиш уламки зірок сяють легко
Й винувато з долоньок беріз.
І хмаринки, мов Ангела крила,
Тільки помах – й нема уже дня...
Віднайти ріг достатку несила,
Та й даремно шукати щодня...
В сні моїм – мужній ти, чорнобровий,
З вихорцем непокірливим – щем...
Над рікою мчить змій паперовий,
Над моїм ще несмілим віршем...
Час, що дихав тоді чистотою,
Пригадаю – і сумно до сліз...
Слава Богу, що світло красою
Мені сяє з долоньок беріз...