Так важко в грудях, як вогнем палає,
Оцей нестерпний біль понад усе,
І не один це день і рік триває
І кожну ніч мене у вир несе.
А я в тім вирі – зірваний листочок,
Що вибивається з останніх сил,
Та де ж знайти той рятівний місточок,
Щоби мене від вітру захистив?
А вітер рве…, його шалена сила
В пориві грізному мене жене
І хоче, щоб негода підкосила,
Та тільки він не знає ще мене.
Дала мені матуся сильну волю,
Жадобу до життя понад усе,
Буть непохитною, в біді стійкою
І знать, що Бог надію принесе.
Я все здолаю, я в це вірю свято
І руки я до сонця простягну,
Адже у світі так добра багато,
Дай Бог зустріти не одну весну!
08.01.2019 р.