Я роздмухав багаття, підкинувши хмиз,
Пал не згубить тебе, лиш обійме ласкаво.
Ти не бійся обіймів – це лагідний тиск,
Дуже ніжно голубить у дійстві яскравім.
З кожним дотиком щедрим стає зорепад,
Щоб світи паралельні з’єднались докупи.
Павутинки бажання – прибульців юрба,
У мурахах на шкірі, мов щит від розпуки.
Ти і безлад в душі, ти й порядок святий,
Обійму я тебе, розчинюся в блаженстві.
Вкрай роздмухав багаття, палаєш вся ти…
І кохання величне радіє в шаленстві.
20:54, 09.01.2019 рік.
Зображення: https://photo.99px.ru