Де ти ДОЛЕ була, кому сонцем світила
і дороги стелила дощем пелюстків?
Об'єднала два серця єдина могила
та чека від гранати — обручка богів.
ЮНІСТЬ мила, чому така вдача скорботна?
Чи це лихо наклало фатальне тавро…
Такі світлі обоє, з них писати б полотна,
поєднати дві долі на життя, на добро.
Де ви, ЯНГОЛИ рідні, може десь відлетіли?
Залишили на мить — розминулись навік.
Між світами полярними й зорі зомліли,
від жалю і печалі не створено лік.
Де ти ЧАСЕ завис, сторопів, ущільнився?
Все фільмуєш на плівку минулих подій,
у зворотному напрямі ще не навчився?
Тож усім покажи, розкажи — тільки дій!
О, ЛЮБОВЕ всевладна, де була твоя сила?
Як же так передчасно молоді відійшли,
як дозволили ми, аби темінь скосила
наші паростки чисті й відраду душі.
СВІТЛІ СИЛИ небесні, стрічайте причетних
в своє лоно до сонму героїв-богів.
В них на двох одна пісня птахів перелітних
і весь світ під крилами біліше снігів.