Не вірю, що ти дівчина проста,
Для мене світ цей на щабель простіше.
Іще нескорені були твої вуста
І я оцим себе і досі тішу.
Тоді я закохався ненароком,
І якось так, без певної мети.
Коли поволі, своїм ніжним кроком,
До мого серця ти зуміла підійти.
Мене волік лиш сумнів суперечний,
Хоч все ховається в простих речах.
Хто дав тобі цей дозвіл небезпечний
Розгледіти любов в моїх очах?
Та я нічого не посмів сказати проти,
Ні, дівчино, ти зовсім не проста.
Я радий завжди бачити напроти,
Твої ніким нескорені вуста.
______________________
© R. Tserkovnyy, 2019