Доле моя, доле.
Наче пух з тополі,
Віднесло вітрами
Багатьох із нас.
Тої ж нема сили,
Щоб заполонила
Порожнечу в серці,
Що зі мною весь час.
Вже немає хати,
Нема мами з татом.
Поросла стежина
До того села.
Богу помолюся,
Низько уклонюся.
Хіба ж тоді знала,
Що в раю жила.