Додому я йшла пішки
Не від моря, звичайно, але від вокзалу
Все, мабуть, тому, що я посварилась з ліжком
З якого, власне, добу назад встала
Все, мабуть, тому, що я згодна кидати себе в будь-які крайнощі (автобус, застуда, яєшня, кохання)
Аби тільки ширше розкрити очі, глибше вдихнути, менше проспати, гучніше промовити (і не перейти на хибну гілку в метро, звчайно)