Дощик, дощик капає дрібненько…
Я ж думала, я ж думала – запорожець, ненько!
Коли б знала, коли б знала, відкіль виглядати,
То б найняла, заставила стежку промітати.
Аж він іде, аж він іде, ступає дрібненько,
То ж то милий, то ж то любий, дивітеся, ненько!
Дощик, дощик, аж із стріхи капотить…
Розсердився мій миленький, аж ногами тупотить.
Розсердився, розгнівився мій милий на мене,
А як гляне, - серце в'яне і в його, і в мене!
(Январь, 2019г)