Які великі потрясіння
В житті бувають у людей,
Коли втрачають вони вміння
Дістатись просто до дверей.
Неначе прірва поміж світом
Та понівеченим життям
Лягає в серце тяжким гнітом
І вириває їх з буття.
З тієї прірви лізуть жахи,
Спотворюють чесноти всі.
Стають слабкіше крилець змахи.
Немає сенсу у красі...
Так котиться життя донизу,
Для них чорнішим світ стає.
Немов зіпсовану валізу,
Забули їх. Але ж ви є!
Надія хай надасть вам сили,
Боріться кожен за життя!
І щоб ви душу відновили,
Почніть з простого каяття.
12.01.2019