Гостя

Михаил Данихленко
До мене гостя прилетіла
Не стукаючи навіть у вікно
Лише приладдя з зовні залишила
Взяла з собою лиш вино

Присіла тихо біля столу
Неспішно зілля попивала
І очі її сповнені тепла
І чари так сумлінно напускала

А потім коси розпустила
Триматись не було їй сили
Вона була немов вогонь
Вона так пристрасно любила