Сипле зима снігом,
схаменутись не дає.
Кружляє хурделиця
у білосніжному танку,
у сузір'ї срібному.
Усе колись вже було,
та безповоротно загуло.
А ми наче ще й не починали
жити, бачимо уві сні
рожеві квіти.
Відбилася від вирію,
Новий Рік сама зустрічаю.
Це сталося вперше,
але відчуття, ніби
Всесвіт за мене забув,
щемно на Душі.
Нехай біда мені більше
не стелить свою постіль,
а дасть любові розквітнути
поспіль.