Сьогодні був похмурий ранок:
Хмаринки вкрили небеса,
Земля сховалася в туманах,
А разом з нею вся краса.
Зривав сухі листочки вітер,
Скидаючи додолу, в бруд,
І, зрошуючи голі віти,
Ріденький дощ звершав свій труд…
Та раптом сонячний промінчик,
Проклавши шлях крізь сотні хмар
І розливаючись все більше,
Осяяв мокрий тротуар,
Пробіг швиденько по обличчях,
Десь посмішку намалював,
А потім в кольорах величних
Веселкою у небі став.
Здається, навіть і в калюжах
Заграли райдужні вогні.
Ніхто не залишивсь байдужим,
Усім промінчик допоміг…
І люди є такі, я знаю,
Що вносять радість у життя,
Що ближнім душі зігрівають,
Дарують усмішки серцям.
До Бога помолюся знову
І попрошу, щоб я була
Промінчиком Його любові,
Промінчиком Його тепла.