Доборолась Україна до самого краю ,
Гірше ляха її діти,
Її розпинають.
Т. Г. Шевченко.
Брати мої українці,
Ви ж гірше ніж ляхи.
Рвєтє неньку Україну.
Нєзнаючи страху.
Всє довкола поломали,
Куди не тикнєтєсь.
І при цьому їй до гроба,
В любові клянєтєсь.
Поставили інородців,
Владою над вами.
Та хіба ж ви нєспроможні,
Навести лад самі.
А вони тому і раді,
Знущатись над нами.
І поплюжать пам'ять предків,
Бавлячись кістками.
Поділили нашу землю,
На шматки порвали.
І ті ласії шматочки.
З нами тай продали.
Моя ненька Україна,
Рідна моя мати.
Скільки ж будєш,
Ти на світі,
Від дітей страждати...
15 .01.2019.