Оригинал:
Вже третій день живу у лісі,
годую білочку з руки.
Зелений мох на древній стрісі .
заткали древні павуки.
У хаті глухо, як в печері,
вікно під фресками сльоти.
І що там пустка Торрічеллі
проти такої німоти?!
А тільки вогник засвітився,
вікно зажевріло моє,—
уже і цуцик приблудився,
уже хвостом об ґанок б'є.
© Лiна Костенко
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Наполнившись лесною тишью,
кормлю я белочку с руки.
Зелёный мох на древней крыше
заткали чудо-пауки.
А в хате глухо,как в пещере,
от снега на окне следы .
Что пустота у Торричелли
в величье этой немоты?!
Но…огонёк лишь засветился –
окно затеплилось моё, –
уже и пёсик приблудился,
хвостишком о крылечко бьёт.
Аватар Автора оригинала