Це сталось якось ввечері,
ніхто і не чекав:
злетів листочок з дерева,
і вітру проспівав:
"Буде зима незабаром!
Листя зі снігом - не пара!
Краще я зиму ту переживу на землі!"
Пізніш з тієї ж гілочки
на землю жолудь впав.
Листочком він укрився там
і тихо проспівав:
"Буде зима незабаром!
Жолудь зі снігом - не пара!
Краще я зиму ту переживу на землі!"
Метелиця-хуртелиця
все снігом замела.
Але з-під снігу пісенька
тихесенько пливла:
"Скоро весна вже настане!
листя зеленим знов стане!
Ми почекаєм ще трішечки - тут, на землі!"
Весна з пташиним гомоном
прийшла в казковий ліс.
А з-під листочка жолудь наш
дубочком вже проріс.
Буде рости-зеленіти!
Вітру і сонцю радіти!
Буде окрасою нашій чудовій землі!