Знову нас женуть до стайні:
- Ви, мовляв, не одностайні,
Доживає дні останні
Зовсім змучений народ.
Так, звичайно, в злиднях майже.
Що, втомилися? А як же.
Хто лише нам рук не в`яже…
Ще і зайда-патріот
Під брехливу фонотеку
Відробляє іпотеку –
Чинить нам криваву спеку,
Бо не нюхав тютюну.
Зустрічали – як годиться:
З добрих теж буває криця,
Коли сіють не пшеницю -
Замасковану війну.
- Не туди звернули, – кажуть.
Кожен день – брехнею мажуть.
Як спинити силу вражу?
А Дніпро - в життя нове.
Стогне, хвилі підіймає:
- Хто сказав, що сил немає?
Ще натішимось розмаєм.
Тиха вода – греблі рве.