На http://www.stihi.ru/2019/01/03/8487
О, как же сегодня впору мне плед мой красный любимый,
Пуховый, тёплый, атласный – меня покрывает всю…
Взлетела чёрною птицей, промчалась ноченька мимо…
И утро за нею следом… А день – в нём бремя несу:
То нудно звучит звонками и спать мне мешает сладко…
То запахом кофе дурманит, подставит под самый нос…
То в голову вдруг засунет ненужные мне цитаты…
То скрипом петель доводит, душе принося невроз…
То мне о делах напомнит… Я пледом скорей укроюсь,
Нырнув туда с головою… Здесь нету меня, нет-нет!
Сегодня прошу не трогать! Хочу тишины, покоя!
День добрый, скачи отсюда на белом своём коне…
5.01.2019
О, як же мені пасує сьогодні червона ковдра,
Атла’сна, пухова, тепла, що тіло вкриває все…
Полинула чорним птахом, зірвалася ніч і ходу…
Вже й ранок пішов за нею… А день весь тягар несе
То нудно бринить дзвінками, і це заважає спати…
То кавою дім дурманить, підсуне під самий ніс…
То в мозок штовхає зайве: розумні якісь цитати…
То страшно мене дратує рипінням дверних завіс…
То кличе кудись по справах… А я натягаю ковдру
На голову і ховаюсь… Немає мене, ні-ні!
Сьогодні я хочу тиші! Благаю же, день, будь добрий,
Скачи-но подалі звідси на білім своїм коні…