Доки в кімнату ллється
Світло яскраве
Із щілин дверей та
Старих львівських вікон,
Не стомлюся я
Пити на вулицях каву
Й малювати картини
В промінневих обіймах.
Зрозуміти б мені,
Що зі світом не так?
За сто миль вже пустеля,
А під ганками - квітне.
Люди, як звичка,
Тікають в міста.
Пакують всі светри,
Забувши про ліки.