З майстерністю, повільно, крадькома
Час свято створює чарівне для очей.
Та потім в круговерті, жартома,
Все забере, що радує людей.
Приводить літо в сутінки зими
Годин і днів нестриманий потік
Там спить земля і поле до весни.
Там голе листя й спить в деревах сік,
***
Нас доля зводить з безліччю людей,
Від зустрічі з одним - розчарування,
А зустріч з іншими дарує сто ідей,
І радість, і натхнення, і кохання.
І хто з нас може знати наперед,
З ким зводить нас вибагливая доля,
З ким буде кожен день - солодкий мед,
А з ким заплачеш, як тополя серед поля,
З ким ти пізнаєш тисячі нещасть?
А хто поможе і завжди порадить,
Хто відбере, а хто останнєє віддасть.
Хто ощасливить, а хтось, може, зрадить?...
Хтось пошкодує справ, часу і слів,
Тоді, коли буває дуже важко,
А хтось з тобою ділить дах і хліб,
З ким почуваєш ти себе, як пташка.
Я щиро дякую сьогодні небесам
За те, що я дишу, живу під сонцем,
Та тільки знаю, що життя віддам
За тих людей, яких кохаю серцем...