В моїх долонях паростки весни…
Ще січень, лютий, заметілі білі.
Та я сховаю паростки в теплі.
Зігрію диханням, поки вони безсилі,
Посплять в колисці…
Треба почекать,
А потім відпустити в світ щасливий,
Щоб паростки схотіли розквітать,
Раділи сонцю, вітру, краплям зливи.
Який же аромат у них легкий…
В передчутті чудес душа співає.
У стебел рух ще сонний, боязкий…
Весну в долонях ніжно я тримаю…
30.01.2019