Небо щедро срібло розсипало,
За вікном летів пухнастий сніг.
Доля з болем радість дарувала,
Щастя вже просилось на поріг.
І коли знеможено й безсило,
Опираючись на таткове плече.
Ми з тобою, донечко, зустрілись,
Зрозуміли:”Ти - понад усе.”
Ти була, як незбагненне диво,
чмокаючи ніжно уві сні,
Я була тоді така щаслива,
пальчиків торкаючись твоїх.
Ти довгоочікувана радість.
Ніжність, що не вимірять сповна,
Може тебе Сніжкою назвати?
Бо твоя Хрещена – то Зима.
Замітала віхола доріжки,
Вечір дивувався за вікном,
Цілувала я маленькі ніжки,
Зігріваючи своїм теплом.
Так заведено на нашім білім світі,
Де любов ступає на поріг,
В домі тім народжуються дітки.
Там добро живе, і радість, й сміх.