Посміхнись: я тебе відчуваю...
І в уяві мої, все ж, вуста!
То флюїди свої посилаю
серед ночі, що темна й густа.
Доторкнись до щоки і відчуєш
запах рідний, що плута свідомість.
Я люблю, коли спрагу тамуєш
поцілунком. Моя невагомість.
Єдине ціле неможливо роз'єднати.
Тебе назавжди одягну в своє кохання.
Я вдячна, що зумів так щиро покохати.
Ми, пам'ятай, - один у одного останні!